. О Всевишній, Ти захотів мене створити поетом, і Серце
моє повне вдячності, хоч я пізнав недолю Практикуючи
в ньому, ми дізнаємось надто багато Котрою
щоденно, щогодини й щороку володіє уява. Уява,
яка будує фортеці з піску, і збирає поштові I визнає
свою першість у спорті, владі й коханні і На
самій межі, на крихкій межі, за якою простяга- Бо
в кожному з нас борсається шалений кролик
З
уяви береться поезія і зізнається у цій ваді. Хоча,
лише згадуючи написані колись вірші, їхній Однак
він не терпить поряд іншого поета, якщо Готовий
не тільки вбити, але розчавити його, стер- Аж
лишиться сам-один, великодушний і приязний Як
же так стається, що з таких ницих первнів на- Я
збирав книжки поетів різних країн, сиджу тепер І
солодко мені думати, що я був компаньйоном в Експедиція
не по золоте руно досконалої форми, Приневолена
любовним прагненням до есенції Щоб,
триваючи, вони підтверджували нашу підне- І
нашу думку сердечну про всіх, котрі, як ми, були, Тому
що існувати на землі – то вже забагато для По-братерськи
ми спільно допомагаємо один одно- Тож
як же я міг би не бути вдячним, якщо рано Із
кожним сходженням сонця я зрікаюся сумнівів
2002 <............................>
___________________________________________________________________ |