.
Ода на вiсімдесятилiття Івана Павла II
Ми йдемо до тебе, люди
слабкої віри,
щоби зміцнив нас прикладом свого життя,
визволив від метушні у
турботах
про день наступний і рік То твоє
двадцяте століття
уславилось іменами
потужних тиранів
і на порох оберненням їхніх держав хижих.
Те, що так буде, ти
знав. І навчав нас надії:
лише Христос є історії володар.
Чужинці не відгадали,
звідки береться сила
у клірика з Вадовіц. Молитва, пророцтво
поетів, не визнаних через поступ і гріш,
хоч королям були рівні, чекали на тебе,
щоби за них ти промовив urbi et orbi*,
що не безлад історія, а
порядок широкий.
Пастирю, даний нам, коли боввани відходять!
І в імлі над містами блищить Золотий Телець.
Беззахисний натовп суне, приносячи жертву
з власних дітей кривавим екранам Молоха.
І в повітрі жах та невимовний лемент,
бо замало хотіти вірити, щоб вірити могти.
І раптом, мов чистий звук дзвону на утреню,
знак твого спротиву подібний до чуда,
щоби запитано було: як це можливо,
що тебе славить молодь країв безбожних,
тьмою голів наповняє майдани,
чекаючи новину попри дві тисячі літ
і припадає до Намісникових ніг,
до
того, хто любов'ю обійняв усе людське плем'я.
Ти з
нами є й тепер довіку будеш з нами.
Коли озвуться виклики хаосу,
а
правд володарі замкнуться у костьолах
й лиш тим, хто з сумнівами,
вірними лишились,
портрет твій в нашім домі
щодень нам нагадає,
що може один смертний і як
діяла святість.
2001
_______________
* Urbi et orbi (лат.) – місту (Риму) та світу.
.
<............................>
.